МАРИХУАНА SATIVA & INDICA Конопля Чистополь Шишки марихуана Bruce Banner

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Спейси (спайсовая психика), спешим подняться на астрал, в наших руках закладки силы. Вот и наступил долгожданный момент, малыши! Мы стартуем в неизведанный мир, где законы барахла и прета! Сегодня я расскажу вам, как упариться на шишках марихуаны и отправиться на яркий ночной авантюрный переход. День был унылым, вся фигня уже меня достала. Тупая скука и блямба давили на нервы. Хотелось чего-то яркого, нового, где можно просто оторваться от суровой реальности и окунуться в розовую нирвану. Чел, жизнь без шота гирика просто не ценится! Это мой наркотический университет, я преподаватель в нем. У меня в зале всех ожидает настоящая наличность - горы пышных шишек марихуаны. Без лишнего обывательского насилия, я толкнул свой товар, устраивая настоящую наркосессию для легких, затянутых дымом прогресса. И вот, когда твоя психика уходит на спейсе, когда кровь превращается в лаву прета, а ты сам становишься дымом, расползающимся по воздуху, наступает время для ночной прогулки. Странная тишина окружает меня, будто весь мир затих и только шепчет мне свои самые потаенные мысли. Но я не царь пейджеров и не прётый гуру, сижу просто на старых ангарах, где асфальт скрипит и щекочет мои нервы. Но как бы то ни было, я настоящий представитель галактики барби, выходящий на свет в ночи. Придя в себя после вихря прета, я понимаю, что мир вокруг меня превратился в настоящий калейдоскоп. Все ощущения и эмоции становятся ярче, насыщеннее, словно я стою на грани двух измерений, готовых слиться воедино. Пятна света играют перед глазами, создавая иллюзию бесконечного пространства.

Я иду по улицам, словно космическая чайка, которая преследует свою потерянную кибердевочку. Глаза ослепляет пестрота неоновых вывесок и нестерпимая толпа пышных красок. Прохладный ветерок ласкает мое лицо, словно нежные прикосновения самого судьбоносного папиросника. Бесконечное путешествие по ночному миру начинается.

Ночь заводит меня своими пьяными руками, затягивает в ритмы света и тени. Я становлюсь одной из ночных звезд, светящихся в баре, где все заполнили свои кровеносные сосуды алкоголем и наслаждаются своим кратковременным избавлением от скуки. Ах, эти люди! Их эмоции и безумие, вырваться из обыденности и найти забытые ощущения – вот что я ищу здесь, в этом хаосе нового века. Прохожу сквозь плотный треск прогулочных парков, где светят мерцающие фонари. Там люди тусуются в своих небесах, гадают на картах Таро и ждут своего астрала, чтобы прокатиться на волнах магии. Они улыбаются счастью и слезам, сменяются радость и печаль, словно весь спектр чувств слился в одну бархатную нить. А я иду дальше, поглощая все на своем пути. Взгляды мимоходом, вишенки в тумане, я - магнит для незабываемых моментов. Беру их с собой, прячу в карманы джинсов и наслаждаюсь каждой секундой прогулки. Ведь ночь, малыши, она столь прелестна, как только ты покажешь ей свою настоящую сущность. И вот, когда усталость медленно накатывается на меня, я возвращаюсь назад, в свою наркотическую реальность. Окруженный дымом гирика и запахом шишек марихуаны, я чувствую себя настоящим бессмертным богом. Так что, если вы хотите погрузиться в безумный мир наркотического транса, отправьтесь в свою ночную прогулку с друзьями и опуститесь в астрал шишек. Так что, объединяйтесь, друзья, в кругу поклонников ночных прогулок, шишек марихуаны и астрала! Но не забывайте, что жизнь состоит не только из закладок и прета, а наркотики – это всего лишь эскапизм от реальности. Иногда лучше просто остановиться, насладиться красотой окружающего мира и просто быть собой.